|
|
|
Економічна робота банків у процесі кредитування
Економічна робота банків у процесі кредитування 1. Комплексна оцінка кредитоспроможності клієнта Кредитоспроможність позичальника ¾ це його здатність повністю і вчасно розраховуватися за своїми фінансовими зобов¢язаннями. Кредитоспроможність позичальника на відміну від його платоспроможності не фіксує неплатежі за поточний період чи за яку-небудь дату, а прогнозує його платоспроможність на найближчу перспективу Одним із способів організації кредитних відносин вважається якісна оцінка кредитоспроможності позичальника. В інформації про кредитоспроможність господарств комерційні банки нині мають влику потребу. Їхні прибутковість і ліквідність багато в чому залежать від фінансового стану клієнтів, оскільки зменшення ризику при здійсненні позичкових операцій мона досягнкути тільки на основі вивчення кредитоспроможності клієнтів. При аналізі кредитоспромжності банки повинні розв¢язувати такі завдання: 1) оцінити особисті якості керівників і засновників фірми ¾ потенційного позичальника; 2) вивчити фінансово-господарський стан позичальника з точи зору ефективного розміщення і використання власних і залучених коштів; 3) оцінювати можливість і готовність позичальника здійснювати платежі і погашати позики відповідно до умов кредитного договору; 4) оцінити якість, вартість і надійність забезпечення; 5) проаналізувати загальну економічну ситуацію у країні, яка визначає діловий клімат і впливає на становище як банка-кредитора, так і фірми-позичальника (маркетинг): економічної кон¢юнктури, конкуренції з боку інших виробників аналогічного товару, податків, цін на сировину тощо. Існує безліч методик аналізу фінансового стану клієнта та його надійності з точки зору вчасного повернення боргу. У пратиці америанських банків зстосовується “правило п¢яти сі”, у якому критерії відбору клієнтів позначені символами, що починаються з літери “сі”: * customer¢s character (характер позичальника) ¾ його репутація, рівень відповідальності, готовність і бажання гасити борг; * capacity to pay (фінансові можливості) Пинципово у позичальника є три джерела коштів на погашення позики: * поточні касові надходження (cash flow); * випродаж активів; * інші джерела фінансування (враховуючи кошти, позичені на грошовому ринку). Комерційні банки традиційно належать до тієї категорії кредиторів, позики яких повертаються за рахунок чистого сальдо поточних касових надходжень. Ця величина дорівнює чистому операційному прибутку плюс амортизаційні відрахування мінус приріст дебіторської заборгованості мінус приріст товарних запасів плюс сума рахунків на оплату. * capital (капітал, майно); * collateral (забезпечення); * current business conditions (загальні економічні умови). В англійській економічній літературі принципи кредитування визначаються абревіатурою CAMPARI, що означає: С (character) ¾ характеристика клієнта; A (ability) ¾ здатність до погашення позики; M (margin) ¾ маржа (доходність); P (purpose) ¾ мета кредиту; A (ammount) ¾ розмір позики; R (repayment) ¾ умови погашення позики; I (insurance) ¾ страхування ризику непогашення позики. На основі запропонованих комплексних методик можна розробити тему оцінки кредитоспроможності клієнта. Малюнок 1. Оцінка кредитоспроможності клієнта.
Розрізняють два підходи до аналізу фінансового стану фірми: ¾ експрес-аналіз. Для швидкого експрес-аналізу розраховуються три найпопулярніші коефіцієнти: неплатоспроможності, абсолютної ліквідності і коефіцієнт загальної ліквідності (далі буде). У практиці банків Великобританії головна увага приділяється коефіцієнту залежності (гірингу), який показує співвідношення залученого і власного (акціонерного) капіталу. Як залучений, так і власний капітал можна оцінити за балансовою або ринковою вартістю. Максимальне значення гірингу банками не встановлюється, але високе його значення (понад 100%) свідчить про високий кредитний ризик. Комерційні банки практикують варіант експрес-аналізу за допомогою ПЕОМ . Він передбачає аналіз групи фінансових показників (таких як коефіцієнти автономії, маневреності, покриття балансу, абсолютної ліквідності, заборгованості, покриття інвестицій) та порівняння їх з оптимальними значеннями; ¾ розгорнутий аналіз коефіцієнтів . Такий аналіз передбачає розрахунок великої кількості фінансових показників. Для зручності їх класифікують у групи за спільними ознаками. Наприклад, у практиці банків США застосовуються п¢ять груп показників: * показники ліквідності; * показники заборгованості; * показники погашення боргу; * показники ділової активності; * показники рентабельності. I. Показники ліквідності (liquidity ratios). Характеризують здатність забезпечити своєчасне виконання своїх зобов¢язань. Дають можливість передбачити спроможність і вірогідність повернення клієнтом позики у відповідності з угодою. Застосовуються для оцінки співвідношення найліквідніших елементів балансу фірми, її обігового капіталу (касова готівка, дебітори, матеріальні запаси) та короткотермінових зобов¢язань. Чим вище покриття цих зобов¢язань за рахунок активів, які швидко реалізуються, тим надійніший стан фірми, тим більше вона має шансів на одержання кредиту. Короткотермінові активи 1. Коефіцієнт ліквдності = ¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾ Короткотермінові зобов¢язання Вважається, що значення цього показника повинно бути 2. Але не менш важливим вважаються склад та якість активів, які враховуються при визначенні коефіцієнту.
|