Жито

Оцінка

Опідзолені  ґрунти. До  цієї  групи  відносяться  сірі  опідзолені,  темно – сірі  опідзолені  оглеєні  і  темно – сірі  реградовані  ґрунти.

Сірі  опідзолені  ґрунти  займають  в  області  всього  2,3  тис.  га.  Розташовані  в  північних  частинах  Кодимського  та  Балтського  районів.

За  механічним  складом  сірі  опідзолені  ґрунти  різноманітні – від  супіщаних  до  легко глинистих.

Фізико – хімічні  властивості  сірих  опідзолених  ґрунтів  несприятливі  для  вирощування  сільськогосподарських  культур.

Чорноземи  опідзолені. Переважну  більшість  території  Одещини – 2,2  млн.  га,  або  91,5%  всієї  площі  обслідуваних  земель – займають  чорноземи,  які  по  праву  вважаються  найкращими  ґрунтами,  найціннішим  земельним  фондом.

Сформувались  вони  переважно  на  карбонатних,  добре  дренованих,  лесових  породах,  при  оптимальному  зволоженні,  під  трав’яною  рослинністю  степів,  де  процеси  нагромадження  органічних  речовин  досягають  найвищого  рівня.  Могутній  травостій  залишив  у  цих  ґрунтах  велику  кількість  рослинних  решток,  тому  вони   багаті  на  гумус.

Чорноземи  опідзолені  залягають  в  районах  південного  Лісостепу – Кодимському,  Балтському  і  Саранському,  де  займають  відносно  давно  звільнені  від  лісу  степові  ділянки  загального  площею  40,8  тис  га.

За  механічним  складом  переважають  легкоглинисті  та  важко суглинкові  відміни.  Гумусовий  горизонт  разом  з  перехідним  становить  у  них  100 – 120  см,  отже  глибина  закипання  дуже  коливається,  але  частіш  за  все  лежить  на  рівні  90 – 120  см.  Гумусу  в  верхньому  шарі  від  4,25%  у  важко суглинкових  відмін  до  4,71%  у  легкоглинистих,  а  на  глибіні  80 – 90  см  у  важко суглинкових – 2,25%,  у  легко глинистих – 2,3%.  У  супіщаних  відмінах  на  глибині  0 – 10  см  гумусу – 2,08% ,  на  глибині  40 – 45  см – 1,54%,  тобто  вдвоє  менше,  ніж  у  важких  відмінах  цих  ґрунтів.

4.1 Місце  в  сівозмінні  та  попередники

Порівняно  з  озимою  пшеницею  жито  вибагливе  до  попередників,  у  тому  числі  й  до  повторного  вирощування.  Все  ж  потенційні  можливості  районованих  сортів  найбільшою  мірою  виявляються  при  вирощуванні  їх  після  кращих  попередників,  особливо  при  недостатньому  внесені  добрив.  За  даними  дослідів  наукових  установ,  урожайність  жита  за  рахунок  попередників  підвищується  на  6 – 49% . До  та  таких  попередників  на  Поліссі  належать:  зайняті  пари  (люпином,  вико-вівсяними  сумішами,  озимими  на  зелений  корм  і  силос),  багаторічні  трави  одно укісного  використання,  рання  картопля,  льон – довгунець,  кукурудза  на  зелений  корм;  у  Лісостепу – багаторічні  трави  на  один   укіс,  озимі  та  кукурудза  на  зелений  корм,  вико – вівсяні  суміші  на  зелений  корм  і  сіно,  горох  на  зерно,  озима  пшениця.  При  вирощуванні  жита  слід  враховувати  можливість  вилягання  посівів  високорослих  сортів  при  розміщені  їх  після  удобрених  зайнятих  парів  і  багаторічних  трав  на  родючих  ґрунтах.

У  такому  разі  ці  попередники  доцільніше  використовувати  під  озиму  пшеницю,  а  озиме  жито  сіяти  після  інших  рекомендованих  попередників.

4.2    Система  основного  обробітку  ґрунту

Посів  жита  у великій мірі,  чим  посів    інших  озимих  зернових  культур,  залежить  від  термінів  його  проведення.  Окрім  точне  дотримання  глибини  посіву  є  головною  умовою  для  проведення  багато  подальших  операцій  по  догляду  за  рослинами.  У зв'язку з цим  вирішальні  значення  має  передпосівна  обробка.

Застосування  різних  знарядь  для  обробки  стерні  залежить  від  виду  грунту,  её  вологості  і  кількості  органічних  речовин,  яку  при необхідності  слід  внести.  Яких – або  загальних  правил  тут  не  існує.  Проте  виключено,  наприклад,  використання  ротаційних  знарядь  з  приводом  від  валу  відбору  потужності  трактора  на  кам'янистих  грунтах.

Дискова  борона  особливо  ефективна  на  важких  грунтах.

Вона  забезпечує  достатнє  закладення  в  грунт  пожнівних  залишків  і  создаёт  хороше  посівне  ложе  для  проростання  насіння  бур'янів  і  падалиці.

На  середніх  і  легких  грунтах   добре  зарекомендувала   себе  ротаційна  борона  з  гідравлічним  регулюванням  глибини  обробки  грунту,  проте  на  важких  грунтах  ефект  перемішування  грунту  недостатній.

Отже,  застосовувати  ті  або  інші  знаряддя  для    обробки  необхідно   з урахуванням  умов  відповідного  місцепроживання.  Проте  у будь-якому випадку  знаряддя  повинні  служити  цілям  обробки  грунти,  названі  нижче.

4.3  Система удобрення

Найбільший  урожай  озимого жита  отримують  на  грунтах  з  підвищеним  і  високим  вмістом  елементів  живлення.  Нижче  приведений  рівень  змісту  рухомих  форм  фосфору  і  обмінного  калія  на  різних  грунтах,  необхідних  для  отримання  високих  урожаїв  озимого  жита. (табл. 1)

Таблиця 1

Тип  ґрунту	Фосфор	Калій
Дерновий-підзолисті,  сірі  лісові	100 – 150	120 – 170
Чорноземи  опідзолені, типові,  звичайні	100 – 150	120 – 180

Органічні  добрива  вносять  в  паровому  полі,  під  попередник  і  безпосередньо  під  жито  перед  основною  обробкою  ґрунту  в  дозах  30 – 60  т/га.  Для  завантаження  органічних  добрив  використовують  навантажувачі  циклічної  (ПЕ-0,8Б,  ПЕА-1,0)  і  безперервної  (ПНД-250)  дії,  для  транспортування  і  внесення – машини  РОУ-5,  ПРТ-10,  ПРТ-16  та  інші.  Добрива  необхідно  рівномірно  розподіляти  по  всьому  полю.

Озиме  жито  переносить  помірну  кислотність  (pH  ≈  5,5),  але  позитивно  відгукується  на  вапнування  ґрунту.  Дозу  винищити  визначають  по  повній  гидролітічеськой  кислотності.  Відхилення  від  встановлених  норм  не  повинне  перевищувати  5%.  Для  внесення  використовують  машини  КСА-3,  АРУП-8,  РУП-8  і  ін.  Вапно  розподіляє  рівномірно  по  всій  поверхні  поля.  Для  кращого  перемішування  ії  з  ґрунтом  поле  дискують  і  орють.

4 5 6