Жито

Оцінка

Колос  нещільний.  У  гранчастого  бічна  сторона  трохи  ширша,  ніж  лицьова,  грані  майже  паралельні  на  дві  третини  колоса,  поступово звужуються  доверху.  Третій  тип  колоса – бічна  сторона  у  першій  третині  розширена  порівняно  з  лицьовою,  не  звужується  майже  до  самого  верху,  колос  щільний.  Колос  четвертого  типу  веретено-,  клино-,  списоподібний.  Бічна  його  сторона  ширша,  ніж  лицьова.  Поступово,  а  з  половини  колоса різкіше  звужується.  Щільність  колоса  найбільша  (3,6 – 4,5).  Щільне  колосся  іноді  відносять  до  п’ятого  типу.

Колос  складається  з  двох  квіток,  дуже  рідко – з  трьох  і  більше  і  двох  колоскових  лусок,  які  розміщенні  по  боках.  Квітка  двостатева,  форма  зерна  овальна  або  видовжена.

У  жита,  як і  інших  злаків,  розрізняють  наступні  фази  розвитку:  проростання  дрібочи, схід,  кущення,  вихід  в  трубку,  цвітіння,  дозрівання.

Проростання  насіння. Для  проростання  сім'я  необхідно  три  чинники:  вода,  тепло  і  кисень.  Насіння  іржі  може  поглинути  до  повного  насичення  в середньому  50 – 70%  води  від  ваги  сухого  насіння  (Кулешов,  1963).  Насіння  жита  може  проростати  при  дуже  низькій  температурі,  навіть  при  0°С,  але  краща  температура  для  проростання  зародкового  коріння  3,8°С.

Фаза  сходів. Сходи  озимої  іржі  зазвичай  з'являються  через  5 – 6  днів  після  посіву.  Нирка,  зростаючи,  утворює  так звану  пір'їнку.  Це – колеоптиль,  усередині  якого  приховані  зародкові  листочки  і  конус  наростання.  Вихід  першого  зеленого  листа  вважається  появою  сходів.  Підвищена  температура  сприяють  появі  над  ґрунтом  листа  навіть  раніше,  ніж  колеоптиль.  При  зниженій  температурі  лист  і  колеоптиль  ростуть  одночасно.

Кущення  іржи .  Це  біологічний  процес  має  дуже  важливе  значення  в  житті  рослин,  оскільки  у  фазу  кущення  у  рослин  утворюється  втечі  і  стеблове  коріння,  тобто  закладаються  органи,  що визначає  урожай.

Фаза  виходу  в  трубку .  Витягування  першої  міжвузловини  на  5 – 6  см  і  появи  нижнього  стеблового  вузла  на  поверхні  гранту  прийнято  вважати  фазою  виходу  в  трубку.  З цієї миті  починаються  швидке  зростання  стебел  і  розвиток  колоса,  ув'язненого  усередині  трубки  листових  піхв.  В цей час  закінчується  утворення  основної  маси  листя.

Фаза  колошенія характеризується  висуненням  колоса  з  піхв  листя.  Часом  колошенія  вважають  момент,  коли  колос  настільки  висувався,  що  видно  місце  прикріплення  суцвіття  до  стебла.  При  колошенії  листя  розсується  унаслідок  витягування  междоузлій.

Час  колошенія  іржі  залежить  від  умов  середовища.  У  південних  районах  ця  фаза  розвитку  починається  раніше,  ніж  на півночі.

Цвітіння. До  виходу  тичинок  з  квітки  зовнішня  луска  щільно  прилягає  до  внутрішньої.  При цьому  викидаються  тичинки  і  назовні  виходить  перисте  рильце  товкача.  Цвітіння  починається  з  квіток  середньої  частини  колоса.  Пилок,  перенесений  вітром  на  рильці  іншої  квітки,  проростає,  проникає  через  товкач  і  зливається  з  яйцеклітиною.  На  рильці  своєї  квітки  пилок  зазвичай  погано  проростає,  і  запліднення  не  відбувається.

Дозрівання. Оскільки  колошенія  відбувається   не  одночасно,  те  зерно  від  різних  втеч  формується  за  різних  погодних  умов.  Розрізняються  три  фази  дозрівання  зерна – молочну,  воскову  і  повну.

1.4 Біологічні особливості

Озиме  жито – продовольча  культура,  що має  зерно,  багате  амінокислотами,  кальцієм  і  іншими  речовинами,  які  додають  житньому  хлібу  високу  поживність  і  прекрасні  смакові  якості.  Вона  володіє  холодостійкістю,  посухостійкістю,  здатністю  засвоювати  з  грунту  труднодоступні  форми  фосфору.          До  тепла  жито  пред'являє  помірні  вимоги.  Насіння  починаю  проростати  при  температурі  1 – 2  °С,  сходи  з'являються  на  поверхні  ґрунту  при  4 – 5  °С.  Для  нормального  розвитку  рослин  восени  сума  ефективних  температур  від  сходів  до  припинення  осінньої  вегетації  повинна  складати  400 – 500°.  Для  повного  циклу  розвитку  скоростиглих  сортів  потрібний  1000 – 1700°,  среднеспелих – 1200 – 1800°,  пізньостиглих – 1300 – 1900°.

Серед  озимих  хлібів  жито – сама  морозостійка  культура.  Добре  розвинені  рослини  переносять  пониження  температури  на  глибині  залягання  вузла  кущення  до  мінус  20 – 25°С.

Озиме  жито  відновлює  вегетацію  рано  навесні,  швидко  росте активно пригнічує  бур'яни.  Вона  належить  до  порівняльних  посухостійких  рослин,  що  пов'язане  з    могутнішою  і  глибшою,  чим  у  інших  зернових  культур,  кореневою  системою.  На  створення  1  ц  зерна  жито  витрачає  6 – 8  мм  запасів  ґрунтової  вологи.  Критичний  період  ії поживання  доводиться  на  фази  виходу  в  трубку – колошенія.

процесі  зростання  і  розвитку  рослин  озимої  іржі  послідовно  проходять  фази,  що розрізняють  між  собою  зовнішніми  морфологічними  ознаками  і  формуючі  різні  елементи  продуктивності.

Урожай  озимої  іржі,  як і  інших  колоскових  культур,  визначається  трьома  компонентами:  числом  продуктивних  стебел  на  одиниці  площі,  числом  зёрен  в  колосі  і  масою  зернівки.  Продуктивні  органи  формуються  не  одночасно,  а  послідовно  на  певних  етапах  органогенезу.  Тому  низькі  показники  одного  з  компонентів  врожайності  частково  компенсувати    інтенсивнішим  розвитком  інших.  В той же час  в процесі  зростання  і  розвитку  у  рослин  при  настанні  несприятливих  умов  або  виснаженні  живильних  речовин  може  відбутися  процес  редукції – скидання  частини  втеч  або  інших  продуктивних  органів.  Таким чином,  рівень  врожайності  залежить  як  від  процесу  утворення  продуктивних  органів,  так  від  їх  редукції  і,  дії  на  ці  процеси,  можна  управляти  формуванням  урожаю  в період    вегетації.

1 2 3 4 5