|
|
|
Лекції
→
Агропромисловий комплекс (АПК)
→
Народногосподарське значення агропромислового комплексу України
Народногосподарське значення агропромислового комплексу України
За 10-річний період урожайність багатох основних ви- дів вирощуваних культур не тільки не зросла, але й знизилася: по зерну, наприклад,— з 23,4 ц з га в 1970 р. до 23,1 ц з га в 1980 р., по цукрових буряках (фабричних) - з 280 до 274, по соняшнику — з 15,4 до 13,4 і по картоплі - з 99 до 77 (7, с.49). Таким чином, сільськогосподарське виробництво в ос- новному тупцювало на місці, а зростання обсягів продукції його галузей забезпечувалося за рахунок додаткового за- лучення природних ресурсів. Крім цього, на гідромеліора- тивні роботи затрачувалися величезні капітальні вкладен- ня з державного бюджету, хоча на високоефективне і екологічно безпечне освоєння і використання зрошуваних і осушених земель коштів виділялося явно недостатньо. Для роботи на зрошуваних землях Півдня України мобілі- зувалися сотні тисяч переселенців з інших регіонів України і Росії, а відчутного приросту обсягів виробництва сільсь- когосподарської продукції не одержано. Тим часом вже в 70-і роки дедалі відчутніше стали проявлятися негативні наслідки великомасштабного осушення земель у Поліссі і зрошення — у степовій зоні. Порушився режим підземних і грунтових вод, активізувалися ерозійні процеси, з’явилися ареали вторинного заболочу- вання і перезволоження грунтів. Надмірне захоплення мінеральними добривами (особливо — їх кислими форма- ми) супроводжувалося закисленням грунтів. Механізація сільськогосподарського виробництва залишалася на низькому рівні, а продуктивність праці в галузі зростала дуже повільними темпами. Розв’язання соціальних проблем села не було комплексним. Відсталість у розвитку і навіть деградація багатьох елементів продуктивних сил сільського господарства проявлялися дедалі помітніше. Усе це, разом з іншими об’єктивними і суб’єктивними причинами, зумовило різке скорочення обсягів сільського- сподарської (і насамперед — рослинницької продукції) в 1981 — 1985 рр. Прийнятими економічними і адміністративними заходами в наступні роки (1986 — 1990) вдалося трохи припинити падіння виробництва в більшості галузей сільського господарства, а по окремих видах продукції — навіть забезпечити його приріст. Протиалкогольна кампанія, в сукупності з несприятливими кліматичними умовами 1985 — 1987 рр., призвела до скорочення площ плодових культур і винограду (і насамперед у плодоносному віці), до падіння обсягів виробництва продукції. Одночасно йшов процес руйнування налагодженої сітки спеціалізованих господарств і розсадників, звужувалися роботи по насінництву, селекції та розсадництву. Не дістала обіцяного розвитку галузь по виробленню соків та інших продуктів харчування з плодів, ягід і винограду, що, в свою чергу, спричинило зростання втрат вирощеного врожаю. Економічні заходи (збільшення закупочних цін на сіль- ськогосподарську продукцію, списання заборгованостей, пільгове кредитування, зменшення цінових “ножиць” тощо) мали, в основному, тільки оперативний характер і вичерпали свої позитивні моменти вже до 1990 р. Більше того: частина обіцянок,виданих тоді на адресу селянства колишніми союзними органами, так і залишилася невиконаною. Водночас надмірна експлуатація природних ресурсів дедалі більше загострювала екологічні проблеми землеробства, до яких додалися ще й наслідки Чорнобильської катастрофи. На значних площах довелося змінити напрям використання, ввести нові сівозміни, частину угідь повніс- тю виключено з сільськогосподарського обороту. Дедалі гострішою стає проблема виробництва чистих продуктів харчування — як для тих, хто проживає на забруднених те- риторіях, так і для дітей, рекреантів, інших особливих категорій споживачів. 4. Сучасний стан та характер розміщення галузі. Для описання сучасного стану та характеру розміщен- ня агропромислового комплексу перш за все необхідно вказати, які галузі АПК являються провідними (тобто, на які припадає найбільша питома вага всієї випущеної продукції АПК). Такими галузями є сільське господарство та галузі первинної обробки сільськогосподарської продукції (або харчової промисловості). Розглянемо відповідно кожну з цих галузей. Сільське господарство є найважливішою ланкою агропромислового комплексу, оскільки вартість сільськогоспо- дарських виробничих основних фондів у суспільному аграрному господарстві на кінець 1995 р. у порівняльних цінах 1983р. становила 1691,0 млрд крб. В аграрному секторі зайнято майже 75% середньорічних працівників та виробляється понад 53% вартості продукції (4, с.180). У структурі сільського господарства домінують такі галузі: рослинництво і тваринництво. Рослинництво є базовою галуззю сільськогосподарсь- кого виробництва україни, однією з провідних ланок усього АПК республіки. Частка рослинницьких галузей у вартості всієї продукції сільського господарства становить 51,7%. Основа розвитку рослинництва — це земля, яка використовується як окремі угіддя для певних виробничих ці- лей. Певна кількість землі відведена під присадибні та са- дово-городні ділянки колгоспників, робітників та службовців. Для сільськогосподарського виробництва найбільш цінні орні землі, які складають понад 80% усіх сільськогос-подарських угідь України. Найбільш сприятливими для розвитку рослинництва є степова і лісостепова зони. Посівні площі на території Ураїни в 1995 р. становили 30,9 млн. га, в тому числі під зерновими культурами — 14,1, технічними — 3,7, картоплею і овоче-баштанними — 2,1 і кормовими культурами — 10,9 млн. га. Площа чистих парів становила 1,5 млн. га (12, с.236). Таблиця 2. Посівні площі сільськогосподарських культур (у господарствах всіх категорій; тис. га) (12, с.236).
Народногосподарське значення агропромислового комплексу України
3.3
з
5
на основі
4
оцінок від
4
користувачів
|