Банківська система: принципи побудови, цілі, механізм функціонування

Оцінка

На частку банків цієї групи припадає 11,5% капіталу банківської системи; 22% депозитів фізичних осіб, що лише на 7,3% менше за показник банків пер­шої групи при значній різниці у початкових умовах діяльності: 29,9% депози­тів юридичних осіб. За сумою чистих активів три нових системних банки поступаються чотирьом банкам (без "України") на 1,86 млрд. грн. а за сумою кредитно-інвестиційного портфеля — на 0,92 млрд. грн. За сумою капіталу в банківському рейтингу ПУМБ, Приватбанк, "Аваль" посідають відповідно 3-тє, 4-те та 7-ме місця. Приватбанк за сумою депозитів фізичних осіб посту­пається лише Ощадбанку. "Аваль" є лідером за сумою депозитів юридичних осіб, випереджаючи Промінвестбанк, Укрсоцбанк і Укрексімбанк.

Таким чином, нові системні банки претендують на роль найбільших бан­ків, що становлять кістяк банківської системи.

3) Комерційні банки України, зареєстровані протягом 1991—1999 років. Ця група банків численна та найстрокатіша, оскільки охоплює великі банки з великою кількістю філій; великі банки, операції яких мають локальний ха­рактер; середні й дрібні банки. Об'єднали ж ми їх в одну групу, оскільки во­ни: по-перше, не є системними банками (тобто або не мають великої кіль­кості філій, або практично не обслуговують корпоративних клієнтів, їх зобов'язання не становлять 10% зобов'язань банківської системи України); по-друге, не беруть активної участі у загальнодержавних банківських проек­тах і програмах економічного розвитку; по-третє, відчувають на собі менший контроль із боку НБУ (у функції Генерального департаменту банківського нагляду входить нагляд за діяльністю великих банків). На частку цієї числен­ної групи банків припадає менше половини депозитів фізичних і юридичних осіб й більше половини капіталу банківської системи.

4) Іноземні банки. Серед 31 банку, що працюють за участю іноземного ка­піталу (такі банки входять до другої та третьої груп), в Україні функціонує 7 із 100-відсотковим іноземним капіталом. Ці банки належать до окремої групи, оскільки якісно відрізняються від банків попередніх груп високим рівнем ме­неджменту, професіоналізмом, досвідом роботи на фінансовому ринку. До то­го ж іноземні банки можуть розраховувати на фінансову допомогу своїх закор­донних офісів. Такі банки становлять деяку загрозу навіть системним банкам України, приваблюючи клієнтів більшими позиками, кращим рівнем обслуго­вування, можливістю зв'язку клієнтів з іноземними партнерами. Суме чистих активів іноземних банків у 5,8 та 4,6 разу менша за суму чистих активів бан­ків відповідно 1-ї та 2-ї груп. Сума капіталу іноземних банків у 4,9 і 4,1 разу менша за аналогічний показник банків 1-ї та 2-ї груп відповідно". У цілому, частка участі іноземного капіталу в банківській системі України становить 14,5%І2, у тому числі частка капіталу іноземних банків становить 4,9%.

Являє також інтерес розташування діючих банків за регіонами України (табл. 2).

Таблиця 2. Розташування банків за регіонами України станом на 01.01.2001 року

Область	Кілк банків	Частка банків, %	Середній розмір сплаченого статутного капіталу, млн. грн.
Київська і м. Київ	79	51,30	27/52
Харківська. Дніпропетровська, Донецька, Луганська	35	22,73	22,96
Кримська, Запорізька, Одеська, Херсонська	23	14,94	10,39
Чернігівська, Полтавська	6	3,90	18,70
Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська	7	4,55	20,86
Волинська, Тернопільська, Чернівецька	4	2,60	17,25
РАЗОМ	154	100	—

Як видно з таблиці 2, банки розташовані по території України вкрай не­рівномірно, що пов'язано з концентрацією виробництва. Звертає на себе увагу той факт, що 51% банків перебуває в Києві та Київській області. Як правило, такі банки мають філії та відділення в інших регіонах, основна функція яких акумуляція коштів. Більш як п'ята частина банків зосереджена у найрозвинутіших промислових регіонах. У південній сільськогосподарській зоні зосереджено 15% банків. У північних і західних областях України частка самостійних банків не перевищує 5%.

За розмірами банків (розміром сплаченого статутного капіталу) також лі­дирують промислові регіони із розвинутою інфраструктурою. Невисокими се­редніми розмірами сплаченого статутного фонду банків характеризуються сільськогосподарські регіони.

Україна у своєму розвитку зіткнулася з такими проблемами, як і країни За­хідної Європи у післявоєнний період: із необхідністю реструктуризації промис­ловості та стимулювання розвитку малого й середнього підприємництва, дис­пропорцією в економічному розвитку регіонів, концентрацією банківських капіталів в окремих регіонах. Долаючи ці проблеми, згадані країни поряд із низкою інших заходів вдавалися до реструктуризації банківської системи. За­гальною ознакою реструктуризації банківських систем Франції, Італії, Німеч­чини, Швейцарії було створення регіональних банків.

Розвиток капіталомістких галузей промисловості у Франції після Другої сві­тової війни призвів до концентрації банківських установ у районах промислового виробництва, що постійно відчували нестачу фінансових ресурсів. Акумулю­вати фінансові ресурси в регіонах, де базових галузей промисловості не існува­ло й покликані були регіональні банки. Спочатку це були депозитні банки, сфе­ра впливу яких обмежувалася певною територією, а основна мета діяльності полягала у забезпеченні великих банків, що діяли на той час як регіональні, фі­нансово-промислових груп фінансовими ресурсами, попит на які зростав. Зго­дом за підтримки держави депозитні регіональні банки взялися за кредитуван­ня дрібних виробників і, таким чином, їхні функції були значно розширені.

В Італії також істотну роль у банківській системі відіграють регіональні банки, у створенні яких активну участь брала держава з метою стимулюван­ня розвитку відсталих регіонів.

У Німеччині, крім трьох банків-гігантів, існує безліч універсальних регіо­нальних банків, сфера діяльності яких, судячи з їхньої назви, обмежена пев­ним регіоном. У тих регіональних банків, які обслуговують тільки населення, кордони сфери впливу позначені особливо чітко. Однак найбільші регіо­нальні банки обслуговують своїх клієнтів — юридичних осіб — і за межами регіону. Регіональні банки Німеччини були утворені після Другої світової вій­ни на терені філій трьох гросбанків, а їхні операції були чітко обмежені кор­донами земель, в яких вони функціонували. Створено їх було з метою зни­ження рівня монополізації ринку банківських послуг, наближення банків до економіки регіонів, зруйнованих війною.

1 2 3 4